ТЕМА №3.2. Допит в суді.
октября 15, 2011
План
1 Основи організації допту свідка.
2 Методика допиту свідка.
3 Вибір та черговість свідків.
4 Перехресний допит.
І.Часто спостерігається така тенденція, що студенти знаючи теоретичний матеріал, наприклад, кримінально-процесуальне право, не можуть свої знання застосувати на практиці. Вони не знють з чого починати допит: як себе поводити, на що звертати увагу, як формулювати запитання і в якій послідовності їх задавати. Це приводить до того, що студенти не отримують необхідну інформацію від допитаного.
Відповідно до кримінально-процесуального законодавства свідок зобов’язаний з’явитись по виклику суду і дати правдиві свідчення, розповісти все що йому відомо по справі, і відповісти на питання. Відмова свідка від дачі свідчень, умисне замовчування про відомі йому обставини, завідомо неправдиві відомості тягнуть для свідка кримінально-процесуальні наслідки.
Формування свідоцьких показань поділяюься на три стадії:
1.сприйняття; 2. запом’ятовування. 3. Відтворення;- це психічні процеси які дозволяють у майбутьньому дізнатись про минуле.
Враховуючи це при допиті в суді свідка, треба ставити перед собою такі завдання:
1. Отримати від свідка повних, правдивих і відображаючих істину свідчень;
2.Пояснення причин протилежності в свідченнях свідка на стадії досудового слідства і в судовому засіданні.
3.Виявлення невідповідності свідчень свідка матеріалам кримінальної справи, а також свідченням підсудного, потерпілого та інших учасників судового процесу.
В судовому засіданні виявляється інші психічні обставини ніж при допиті в досудового слідства, тому що, якщо до стадії досудового сліства свідок один на один з тим хто його допитує, то в судовому засіданні присутні ті проти кого він свідчить та інші учасникі процесу. До того задавати питання має право усі учасникі судового процесу, а не один слідчий.
Свідок – саме головне джерело по кримінальним справам. Від його свідчень залежить доля підсудного.
Наприклад: В судовому засіданні (як і на судовому слідстві) обвинувачений К. свою провину признав частково. Він стверджував, що був впевнений, що постріли по потерпілим які він робив були не з бойового, а газового пістолета, який він знайшов в той день. Свідком була співмешканка Л., яка мала підтвердити факт знахідки К. саме газового пістолета.
Захистнику необхідно було построїти тактику допиту так, щоб:
- небуло сумнівів в тому, що свідок являється добросовісним.
- свідок дав тільки необхідні свідчення.
- ці свідчення були переконливі.
Адвокат: Ви бачили в ранці К. чи ні?
Свідок: Так, бачила.
Адвокат: Приносив чи ні, в дім предмет?
Свідок: Так приносив.
Адвокат: Ви бачили цей предмет?
Свідок: Так, це пістолет.
Адвокат: Ви знаєтесь у зброї?
Свідок: Ні.
Адвокат: Знається чи ні ваш співмешканець в зброї?
Свідок: Думаю що ні.
Адвокат: Чому ви так думаєте?
Свідок: Він не проходив службу в армії.
Адвокат: Казав будь-що К. про пістолет який приніс?
Свідок: Так казав, що він його знайшов.
Адвокат: Що він ще казав про цей пістолет?
Свідок: Він казав що пістолет газовий.
Якщо пройти по цих сходинках запитань то можна зробити висновок, що адвокат задає питання з певною долею обачності. Таким чином поступово звужується коло для отримання небохіднї відповіді, залишая для себе можливість вчасно зупинитись. Треба за цим слідкувати, щоб своїми запитанями не нашкодити тому кого захищаєш.
Перше правило: Заповідь “не нашкодь” сама основна в професії адвоката. Це приклад коли за допомогою невірно поставлених питань невинна особа була би притягнута до відповідальності.
Приклад:
В невеликому містечку директор обчислювального центру 40 р. В., нежонатий, прийшов в дім до своєї тітки 82 р., і незнайшовши її в дома, став шукати і знайшов її в подвалі дома згвалтовану та задушену. В. заявив в міліцію. Міліція зробила висновок що це зробив В. працівником прокуратури було пред’явлено В. звинувачення і передане в суд. Йому був наданий адвокат.
Записи із судового засідання:
Адвокат:Ви дійсно нежонатий?
В.: Так я про це казав з самого початку і хіба це має значення?
Размещено в Лекции