Cкачать Реферат

Згідно із ст. 1 Указу Президента України № 493/92 від 3.10.1992 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативні акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, і стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, якщо в них не встановлено пізніший термін набуття чинності. Нормативний акт включають до Єдиного державного реєстру нормативних актів і публікують в „ Офіційному віснику України".

Рішення органів місцевого самоврядування згідно із п. 5 ст. 59 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні" набувають чинності від дня їх офіційного оприлюднення, якщо відповідною радою не встановлено пізніший термін введення цих рішень у дію.

Згідно із ст. 41 Закону України „ Про місцеві державні адміністрації" нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції і набирають чинності від моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Акти, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набувають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Другою важливою характеристикою дії закону в часі є напрям темпоральної дії, що визначається як дія закону стосовно фактів, які виникли вже після набуття ним чинності (нових фактів), а також тих, які виникли ще до цього (старих фактів) і тривають після набуття актом чинності.

За напрямом темпоральної дії дія нормативно-правових актів буває:

1) пряма - акт поширюється на:

ü                          всі відносини, які виникли після набуття ним чинності, " відносини, які виникли до набуття ним чинності і продовжують існувати (регулює тільки з моменту набуття ним чинності). Наприклад, п. З ст. 2 Цивільного процесуального кодексу говорить, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи;

2) переживаюча - має місце у випадку, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і надалі існують, діє попередній нормативно-правовий акт (наприклад, Цивільний кодекс України у ст. 5 містить положення: якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набуття ним чинності. Тобто якщо до набрання чинності новим Цивільним кодексом завдано майнової шкоди, а наступного дня він набув чинності, то відшко­дування шкоди відбуватиметься за старим ЦК).

3) зворотна - нормативно-правовий акт поширюється на факти, які виникли до набуття ним чинності. Мало того, можливий перегляд попередніх рішень з цих фактів уже за новим нормативно-правовим актом (наприклад, ст. 5 Кримінального кодексу України: закон про кримінальну відповідальність, який скасо­вує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідаль­ність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість).

Загалом пряму дію мають усі нормативно-правові акти, зворотну та пряму - тільки у випадках, спеціально передбачених законом. Проте Конституція України встановлює обмеження щодо застосування зворотної сили закону. Зокрема ст. 58 говорить, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. І навпаки, закон, що встановлює або посилює юридичну відповідальність, зворотної сили не має.

Третій параметр, яким визначають дію нормативного акта в часі, - момент припинення його дії. Припинення чинності закону означає і остаточну втрату ним юридичної сили.

Підстави припинення дії нормативних актів:

1)   закінчення терміну, на який їх прийнято (закон про Державний бюджет України на відповідний рік втрачає силу з настанням 1 січня наступного року);

2)   зміна обставин, на які їх розраховано (втратили сенс і тому припинили дію акти періоду Другої світової війни після її закінчення);

3)   при скасуванні цього акта іншим актом (найпоширеніший випадок).

Остання підстава може бути класифікована на:

ü    пряме скасування нормативного акта уповноваженим на те органом;

ü       фактичну заміну нормативного акта іншим актом, що регулює ту ж групу суспільних відносин.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16